Червона планета дивиться на нас із неба вже тисячоліттями. І щоразу, коли вчені надсилають туди черговий зонд, з’ясовується щось таке, що перекреслює половину попередніх уявлень.
Марс як планета – основні характеристики
Марс не просто сусід Землі по Сонячній системі. Це окремий світ із власною логікою, власною погодою і власними пастками для тих, хто думає, що знає про нього достатньо.
Розмір, маса та відстань від Землі
Якщо поставити Марс поруч із Землею, різниця вдарить одразу. Діаметр Червоної планети – близько 6 779 кілометрів, це трохи більше половини земного. Маса – лише десята частина від маси нашої планети. Крихітка. Але крихітка з характером.
Відстань від Землі до Марса не фіксована – вона постійно змінюється. У найближчій точці зближення планети розділяє приблизно 54 мільйони кілометрів. У найдальшій – понад 400 мільйонів. Це означає, що сигнал від марсохода до центру управління летить від трьох до двадцяти двох хвилин. Уявіть: ви натискаєте кнопку, а реакція – через двадцять хвилин.
Сила тяжіння на Марсі складає близько 38% від земної. Людина вагою 80 кілограмів там важила б трохи більше 30. Звучить привабливо, але не поспішайте радіти.
Атмосфера і температурні умови
Атмосфера Марса – це майже нічого. Тиск біля поверхні менший за 1% від земного. Дихати там неможливо від слова зовсім. Основний компонент – вуглекислий газ, понад 95%.
Температура скаче від мінус 125 градусів Цельсія вночі біля полюсів до плюс 20 градусів вдень на екваторі влітку. Різниця шалена. Причому навіть ті «теплі» плюс 20 – це пастка, бо без скафандра людина все одно загине за лічені хвилини через тиск і склад повітря.
Пилові бурі на Марсі – це окрема історія. Одна буря може накрити всю планету і тривати місяцями. Саме через таку бурю марсохід Opportunity втратив живлення від сонячних панелей і більше не вийшов на зв’язок. Планета забрала його тихо і без попередження.
Геологічні особливості Червоної планети
Марс геологічно цікавіший, ніж здається на перший погляд. Під рудою поверхнею – мільярди років історії, вулканічна активність і сліди катастроф, масштаб яких Земля ніколи не переживала.
Найвищі гори та найглибші каньйони
Гора Олімп на Марсі – найвища відома гора в Сонячній системі. Висота – близько 21,9 кілометра над середнім рівнем поверхні. Для порівняння: Еверест не дотягує навіть до третини цього. Основа Олімпу така широка, що якби ви стояли біля її підніжжя, вершина зникала б за горизонтом – через кривизну планети.
Долина Марінерів – це каньйон, який розтягнувся на понад 4 000 кілометрів у довжину. Глибина місцями сягає 7 кілометрів. Великий Каньйон у США виглядає поруч із ним як невелика канава. Виник він, схоже, не від річкової ерозії, а від тектонічних розломів – кора просто розійшлась. Різко і назавжди.
Марс зберігає сліди вулканічної активності, яка тривала мільярди років. Лавові поля займають величезні ділянки поверхні. Чи є там зараз активні вулкани – питання відкрите, і деякі дослідники вважають, що так.
Сліди води та полярні льодові шапки
Вода на Марсі – це не міф. Сліди стародавніх річкових русел, озерних берегів і навіть можливих океанів читаються прямо з орбіти. Мільярди років тому там текла рідка вода. Багато води. Куди вона зникла – одне з головних питань планетарної науки.
Зараз вода на Марсі існує у двох формах. Ось де вона ховається:
- Під полярними льодовими шапками – там є і водяний лід, і заморожений вуглекислий газ
- У вигляді підповерхневого льоду в середніх широтах, де температура тримає його замерзлим
- Можливо, у вигляді рідких розсолів глибоко під поверхнею – радарні дані вказують саме на це
Полярні шапки Марса змінюються з порами року. Взимку вуглекислий газ замерзає і збільшує шапку, влітку – випаровується назад в атмосферу. Водяний лід при цьому залишається стабільнішим. Загальний обсяг льоду на Марсі, якщо його розтопити, міг би вкрити всю планету шаром води глибиною кількох десятків метрів.
Марс – не мертва пустеля. Це планета, яка пережила щось грандіозне і зберегла докази. Кожна нова місія знаходить деталі, що ускладнюють загальну картину. І це найцікавіше у всій цій історії.