Якщо змити з нього шари підручникової патоки, Ярослав Мудрий виявляється дуже незручною фігурою. Не мудрий старець із книгою, а людина, яка відмовила батькові в данині, замурувала брата на чверть століття і при цьому відбудувала Київ так, що він почав нагадувати Константинополь. І все це — на одній хромій нозі.
Тіло, яке не вписувалося в образ
Дослідження 1939 року підтвердили: Ярослав мав вроджену патологію кульшового суглоба і важку травму коліна. Скандинавські саги зафіксували це в прізвиську Ярицлейф Хромий.
Але ось що цікаво: він не керував із тилу. Брав участь у боях особисто. Тримав зброю. Можна скільки завгодно міркувати, що саме рухало ним, чи бажання довести щось собі, чи просто темперамент, але факт лишається фактом.
До речі, про зовнішність. Антропологічна реконструкція Герасимова і прижиттєві печатки показують: жодної окладистої бороди з пам’ятників. Довгі вуса, коротка борідка або й зовсім поголене обличчя. Стиль, характерний для скандинавського оточення і ранніх руських правителів, а не для тих ікон, до яких ми звикли.
Бунт, якого не було в підручниках
Ярослав, будучи намісником у Новгороді, просто відмовився платити щорічну данину Києву. Дві тисячі гривень. Батькові. Хрестителю Русі.
- Перше, що зробив Володимир: почав збирати військо для походу на сина.
- Друге, що сталося: Володимир помер у 1015 році, не встигнувши виступити.
- Третє, що рідко згадують: після цього розпочалася криваве міжусобиця з братами, яка тривала роки.
Ярослав переміг і дістався Києва. Але шлях до репутації “мудрого” пролягав через дуже непрості рішення.
Брат, якого не вбили, але й не відпустили
Свого молодшого брата Судислава він ув’язнив у Пскові. На двадцять чотири роки. Судислав вийшов після смерті Ярослава, і то за однієї умови: відректися від претензій на престол і піти в монастир. Тобто повна громадянська ліквідація.
Жорстко? Так. Але альтернатива в умовах XI століття виглядала ще гірше. Ярослав не довіряв нікому, навіть родній крові. Читаючи про це сьогодні, важко вирішити: він був холоднокровним стратегом чи просто дуже наляканою людиною, яка будь-яку потенційну загрозу усувала заздалегідь?
Ціна всього: прейскурант на злочини
“Руська Правда” — перший писаний звід законів. Найцікавіше там навіть не сам факт кодифікації, а логіка, яка за нею стоїть.
- По-перше, смертну кару замінили штрафами, так званими вирами. За вбивство вільної людини платили 40 гривень. Але сплачували їх не родині загиблого, а до княжої скарбниці. Ярослав буквально перетворив правосуддя на джерело доходу.
- По-друге, за удар палицею або чашею: 12 гривень. Образа честі коштувала дорого. Це принципова позиція, а не випадковість.
- По-третє, за крадіжку бобра: теж 12 гривень. Хутро бобра тоді було стратегічним ресурсом, майже валютою. Тому й захищали його відповідно.
Ідея замінити кривавий хаос помсти системою штрафів для XI століття виглядає майже неправдоподібно сучасною. А 12 гривень — це була величезна сума: за крадіжку коня штраф міг бути меншим або таким самим.
Місто як маніфест
Ярослав хотів, щоб Київ виглядав як конкурент Константинополю. І будував його з цією думкою.
Золоті ворота зведені за прямою аналогією з константинопольськими. Площа міста за його правління збільшилась приблизно в десять разів. При Софійському соборі відкрили школу для дітей знаті: грецька мова, філософія, риторика. Не проста грамота, а повноцінна середземноморська освіта.
Найдивніший контраст у всьому цьому: людина з вікінгівськими вусами будувала місто, яке мало нагадувати Візантію.
Тесть, якого вистачило на всю Європу
Його дружина була шведською принцесою Інгіґердою. При київському дворі бували майбутні королі Норвегії та Англії. Але головним дипломатичним інструментом стали доньки.
- Анна стала королевою Франції. І тут є деталь, яку варто знати окремо: вона привезла до Парижа Євангеліє, на якому потім століттями присягали французькі королі. Сама Анна була однією з небагатьох грамотних людей при французькому дворі. Барони ставили замість підпису хрестик. Вона підписувалася власним ім’ям.
- Анастасія стала королевою Угорщини.
- Єлизавета — спочатку Норвегії, потім Данії.
Дослідники також припускають існування четвертої доньки, Агати, яка могла стати дружиною англійського принца Едуарда Вигнанника. Якщо так, то географія шлюбів охоплює буквально весь тодішній цивілізований захід.
“Тесть Європи” — це навіть занадто стримано.
Саркофаг, у якому не виявилося господаря
Коли 2009 року вчені відкрили саркофаг Ярослава у Софії Київській для ДНК-аналізу, всередині знайшли жіночий скелет і радянські газети 1960-х років. Існує версія, що під час Другої світової прах таємно вивезли до США. І що він досі може знаходитися в одній із православних церков Нью-Йорка. Людина, яка будувала місто на суперництво з Константинополем, можливо, лежить десь на Манхеттені. І ніхто поки не знає напевне.