Є письменники, яких знають усі. А є такі, яких насправді не знає ніхто. Гоголь – саме з других. За хрестоматійними рядками ховається людина настільки складна, що навіть біографи досі сперечаються про базові речі: де він народився духовно, якою мовою думав, чому помер саме так.
Життя письменника – між Україною та Росією
Гоголь народився на Полтавщині, писав переважно російською, але весь його світ – це українські степи, ярмарки, відьми на мітлах над Диканькою. Два світи тягнули його в різні боки все життя. Він не обрав жодного. Ось у чому трагедія.
Дитинство та родина в Полтавській губернії
Батько Гоголя писав п’єси для домашнього театру – і це не жарт. Василь Гоголь-Яновський справді захоплювався сценою, і маленький Микола виріс буквально серед куліс. Театр увійшов у його кров іще до того, як він навчився читати.
Мати письменника, Марія Іванівна, була жінкою надзвичайно набожною. Вона переконала себе, що саме її молитви врятували сина від смерті в дитинстві. Звідси – Гоголева пожиттєва одержимість гріхом, провиною, пеклом. Не з книжок. З дому.
Прізвище «Гоголь» – це лише частина. Повне родове прізвище – Гоголь-Яновський. Письменник свідомо відрізав другу половину, коли переїхав до Петербурга. Простіше. Дзвінкіше. Запам’ятовується.
Роки в Петербурзі та Москві
До Петербурга він приїхав із великими амбіціями та майже порожньою кишенею. Перша спроба стати актором провалилася. Театральний комітет відмовив. Геть.
Тоді Гоголь спробував видати свою юнацьку поему за власний кошт – і теж зазнав невдачі. Він скупив увесь тираж і спалив. Буквально. Ця звичка спалювати власні тексти переслідувала його до кінця життя – найвідоміша жертва вогню, другий том «Мертвих душ», згоріла за кілька днів до його смерті.
У Петербурзі він жив у злиднях, але при цьому витрачав останні гроші на дорогий одяг. Парадокс? Ні. Для Гоголя зовнішній вигляд – це маска, без якої він не міг виходити у світ.
Творчість та літературні шедеври
Гоголь – один із небагатьох письменників, чиї твори однаково добре читаються як страшна казка і як соціальна сатира. «Ревізор» – це не просто комедія про чиновника. Це рентген цілої системи. Боляче. Точно.
Від театру до прози – еволюція таланту
Він мріяв про сцену – а прославився текстом. Але театральне мислення нікуди не поділося. Кожен його персонаж – це роль, маска, гротеск. Хлестаков не просто шахрай. Він порожнеча, яка заповнює себе чужими очікуваннями.
«Вечори на хуторі біля Диканьки» він писав, коли мати надсилала йому листи з описами українських звичаїв. Він буквально просив її: більше деталей, більше обрядів, більше пісень. Полтавщина годувала його уяву на відстані сотень верст.
Гоголь мав унікальну звичку читати свої твори вголос перед публікацією. Не для схвалення. Він слухав ритм. Якщо фраза не звучала – вирізав. Без жалю.
Цікаво, що «Ніс» – одна з найабсурдніших його повістей – спочатку відмовилися друкувати одразу два журнали. Редактори вважали текст «брудним і тривіальним». Пушкін особисто переконав видати. Саме Пушкін.
Таємниці особистості та смерть письменника
Гоголь ніколи не був одружений. Жодного підтвердженого романтичного зв’язку за все життя. Дослідники досі дискутують – чи була це свідома аскеза, чи щось глибше, про що він сам не наважувався говорити.
Він панічно боявся бути похованим живим. Це не метафора. У заповіті він прямо написав: не ховати тіло до появи явних ознак розкладу. Коли в радянський час розкрили його могилу – за офіційною версією для перенесення – свідки стверджували, що череп лежав у незвичній позиції. Чутки про летаргічний сон поширилися миттєво. Правди не знає ніхто.
Останні роки Гоголь потрапив під вплив священника Матвія Константиновського, людини фанатичної та жорсткої. Той переконував письменника, що його творчість – гріх. Що сміх – від диявола. Гоголь постився до виснаження, відмовлявся від їжі, не спав.
Лікарі, яких покликали до нього в останні дні, застосовували тодішнє «лікування» – кровопускання, холодні обливання. Це добило те, що залишилося. Йому не було й сорока трьох.
Є версія, що він помер від виснаження та депресії. Є версія про тиф. Є версія про отруєння ртуттю з ліків. Жодна не доведена остаточно. Гоголь і після смерті лишився загадкою – як і належить людині, яка все життя писала про межу між живим і мертвим.