Юпітер – це не просто велика планета. Це щось на межі між планетою і зіркою, між хаосом і математичною точністю, між тим, що ви можете уявити, і тим, що реально існує за мільйони кілометрів від Землі. Якщо ви думаєте, що знаєте про нього достатньо – ця стаття змінить вашу думку.
Основні характеристики Юпітера
Газовий гігант. Саме так його називають, і це точне визначення. Юпітер не має твердої поверхні – принаймні тієї, на яку можна було б ступити. Під шаром атмосфери починається щільна рідина, яка поступово переходить у металевий водень. Це фізичний стан речовини, якого на Землі не існує у природі.
Розмір і маса планети
Уявіть, що ви берете Землю і збільшуєте її в одинадцять разів за діаметром. Ось вам Юпітер. Але це ще не все – маса цього велетня у 318 разів перевищує земну. Він важить більше, ніж усі інші планети Сонячної системи разом узяті. Буквально всі. Одна ця цифра вже змушує переосмислити масштаби космосу.
Об’єм Юпітера настільки великий, що всередині нього вмістилося б понад 1300 таких планет, як наша. Гравітація на його «поверхні» – тобто у верхніх шарах атмосфери – у 2,4 рази сильніша за земну. Людина вагою 80 кілограмів там важила б майже 190 кілограмів. Нікуди не підеш.
Атмосфера і хімічний склад
Атмосфера Юпітера – це переважно водень. Він становить близько 90 відсотків усього складу. Решту займає гелій, і зовсім незначну частку – метан, аміак та інші сполуки. Саме аміак формує ті характерні смуги хмар, які ми бачимо на знімках.
Вітри там шаленіють. Швидкість потоків у атмосфері сягає понад 600 кілометрів на годину – і це не пікові значення під час бурі, а звичайний стан речей. Постійний. Безупинний. Нещадний.
Унікальні особливості Юпітера
Юпітер – рекордсмен у багатьох категоріях, але не тому, що хтось вирішив його так назвати. Просто фізика не залишила іншого вибору. Він обертається навколо своєї осі швидше за будь-яку іншу планету Сонячної системи – повний оберт займає менше десяти годин. За такої швидкості обертання екватор трохи «роздувається», і планета помітно сплюснута з полюсів.
Велика червона пляма і бурі
Велика червона пляма – це шторм. Гігантський антициклон, який існує вже сотні років поспіль. Його розмір перевищує діаметр Землі. Тільки вдумайтесь: ціла планета могла б вміститися всередині однієї бурі на іншій планеті.
Останніми спостереженнями зафіксовано, що пляма поступово зменшується у розмірах. Вона стає більш округлою і компактною порівняно з тим, якою була кілька десятиліть тому. Чому – вчені досі сперечаються. Процес іде, але фінал непередбачуваний.
Окрім Великої червоної плями, на Юпітері постійно формуються менші вихори. Деякі з них зникають за кілька тижнів, інші тримаються роками. Атмосфера живе. Вона рухається, змінюється і нікому не підкоряється.
Кільця та магнітне поле
Так, у Юпітера є кільця. Вони значно тонші і менш видовищні, ніж у Сатурна, тому їх довго не помічали. Складаються переважно з пилу – частинок, які відбиваються від супутників під ударами мікрометеоритів.
Магнітне поле Юпітера – найпотужніше серед планет Сонячної системи. Воно у 20 000 разів сильніше за земне і простягається на мільйони кілометрів у космос. Сонячний вітер наштовхується на нього і відхиляється. Ця магнітосфера захоплює заряджені частинки і створює радіаційні пояси такої інтенсивності, що вони руйнують електроніку космічних апаратів за лічені роки.
Супутники Юпітера
Навколо Юпітера обертається понад 90 супутників. Деякі з них – невеликі уламки каменю завбільшки з кілька кілометрів. Але є серед них і справжні світи – з океанами, вулканами і власною геологічною активністю.
Галілеєві місяці
Чотири найбільших супутники відкрив Галілео Галілей. Їх так і називають – галілеєві місяці. Кожен із них унікальний настільки, що заслуговує на окрему розмову.
Ці чотири супутники – Іо, Європа, Ганімед і Калісто – разюче відрізняються один від одного:
- Іо – найвулканічніше тіло у всій Сонячній системі. Постійні виверження, потоки лави, сірчана атмосфера.
- Під кригою Європи ховається рідкий океан. Він більший за всі земні океани разом. Саме тут вчені шукають ознаки можливого життя.
- Ганімед – найбільший супутник у Сонячній системі, більший навіть за планету Меркурій. Має власне магнітне поле.
- Калісто вкрита кратерами щільніше за будь-яке інше відоме тіло – поверхня там майже не змінювалась мільярди років.
Кожен із цих супутників міг би стати окремою планетою, якби обертався навколо Сонця, а не навколо Юпітера. Природа зробила їх супутниками – і це її право.
Вивчення Юпітера космічними апаратами
До Юпітера летіти далеко. Навіть при сучасних технологіях подорож займає роки. Але людство не зупинялось.
Видатні космічні місії
Апарат «Вояджер-1» пролетів повз Юпітер і надіслав перші детальні знімки атмосфери і супутників. Відтоді наше розуміння цієї планети змінилось кардинально. Місія «Галілео» вперше вийшла на орбіту навколо Юпітера і скинула зонд прямо в атмосферу. Зонд витримав тиск і температуру протягом майже години, перш ніж його розчавило і розплавило. Година в пеклі – і безцінні дані.
Зараз навколо Юпітера працює апарат «Юнона». Він вивчає магнітне поле, гравітаційну структуру і глибинні шари атмосфери. Дані, які він надсилає, змушують переписувати підручники. Буквально.
Майбутні місії планують дослідити Європу впритул – перевірити, чи справді під кригою є умови, придатні для існування мікроорганізмів. Відповідь на це питання може виявитись найважливішим відкриттям в історії людства. Або ні. Але спробувати варто.