Шосту планету від Сонця видно навіть у дешевий аматорський телескоп. І щоразу, коли вперше дивишся в окуляр і бачиш ті кільця – серце зупиняється на секунду. Без перебільшень.
Сатурн – король кілець Сонячної системи
Планета сатурн цікаві факти починаються з однієї приголомшливої цифри: її діаметр перевищує земний майже в дев’ять разів. Це газовий гігант, який складається переважно з водню – і при цьому має таку низьку густину, що теоретично міг би плавати у воді, якби знайшовся достатньо великий океан. Неймовірно, але факт.
Унікальна система кілець
Кільця Сатурна – це не суцільний диск. Насправді це мільярди крижаних уламків, кожен з яких рухається власною орбітою. Найменші – розміром із пилинку. Найбільші – з багатоповерховий будинок.
Система кілець простягається на сотні тисяч кілометрів від планети, але при цьому має товщину лише близько кілометра. Це як аркуш паперу у порівнянні з футбольним полем – тільки у космічних масштабах. Ось кілька речей, які роблять ці кільця унікальними:
- Складаються переважно з водяного льоду з домішками пилу
- Кільце B – найяскравіше і найщільніше з усіх
- Між кільцями існують порожні проміжки – так звані поділи, утворені гравітацією супутників
- Деякі кільця мають власні крихітні місяці всередині себе – їх називають «пастухами»
Кільця не вічні. За астрономічними мірками вони зникнуть доволі швидко – матерія поступово осипається на планету під дією магнітного поля. Сатурн сатурн цікаві факти – це завжди щось, що ламає звичні уявлення про космос.
Склад та будова планети
Під хмарним шаром немає твердої поверхні. Зовсім. Водень поступово ущільнюється з глибиною – спочатку газ, потім рідина, потім металічний водень під шаленим тиском. У самому центрі – кам’яне ядро, розміром приблизно з нашу планету. Маленьке серце великого монстра.
Атмосфера та клімат Сатурна
На Сатурні дують вітри зі швидкістю понад п’ятсот метрів за секунду. Для порівняння – найсильніший ураган на Землі розганяється до сімдесяти метрів за секунду. Різниця відчутна.
На північному полюсі планети існує стійкий шестикутний шторм. Шестикутний – не метафора. Це реальна геометрична фігура в атмосфері, кожна сторона якої більша за діаметр Землі. Вчені досі сперечаються про природу цього явища. Пояснень кілька, але жодне не вичерпне.
Температура у верхніх шарах атмосфери опускається до мінус ста вісімдесяти градусів за Цельсієм. Хмари складаються з кристалів аміаку. Жодної рідини, жодного тепла – тільки шалений вітер і жовтувато-коричневі смуги, що повільно пливуть по диску планети.
Супутники Сатурна – світи льоду та скелі
Навколо Сатурна обертається понад вісімдесят супутників. Це рекорд Сонячної системи. Кожен – окремий світ зі своєю логікою.
Енцелад – крижана куля з активними гейзерами на південному полюсі. Вода б’є з-під поверхні і летить у космос. Частина цієї води формує одне з кілець Сатурна. Прямо зараз, поки ви це читаєте.
Япет виглядає як горіх. Одна його половина чорна як вугілля, інша – біла як сніг. Різниця у відбитті світла колосальна, і досі немає єдиної відповіді, чому так сталося. Загадка.
Титан – найбільший супутник
Титан більший за планету Меркурій. У нього є щільна атмосфера з азоту – єдиний такий супутник у Сонячній системі. На поверхні течуть річки й плещуться озера. Тільки не з води.
З рідкого метану. За мінус ста вісімдесяти градусах метан поводиться так само, як вода на Землі – випаровується, конденсується, утворює хмари і випадає дощем. Цикл повністю замкнений. Дивний дзеркальний відбиток земної гідрології – але у світі без жодної краплі рідкої води.
Атмосфера Титана така щільна, що людина в скафандрі могла б літати над його поверхнею, просто прив’язавши до рук крила. Гравітація слабка, повітря густе. Фантастика, яка виявилась реальністю.
Дослідження Сатурна космічними апаратами
До Сатурна летіли кілька зондів. Але один змінив усе. Апарат «Кассіні» провів у системі Сатурна тринадцять років і надіслав понад чотириста тисяч знімків. Він відкрив гейзери Енцелада, детально дослідив Титан і зафіксував шестикутний шторм у динаміці.
Фінал місії був навмисним. «Кассіні» направили прямо в атмосферу Сатурна – щоб не забруднити супутники, які потенційно придатні для існування мікробного життя. Останні дані він передавав до самого кінця. До останньої секунди.
Зонд «Гюйгенс» відокремився від «Кассіні» і опустився на Титан. Сімдесят дві хвилини він падав крізь помаранчеву мряку й передавав дані. Перші прямі виміри з поверхні іншого світу з атмосферою. Це досі вражає.
Наступна місія до системи Сатурна вже у розробці. Апарат «Дрегонфлай» летить до Титана – і цього разу він не просто впаде на поверхню. Він літатиме над нею, як дрон, досліджуючи різні точки. Новий рівень. Абсолютно новий.